###Історія Ліги 1. Рона – Альпи ###
Регіон, назва якого походить від річки (Рони) і гірської системи (Альп), за потужністю економіки у Франції поступається тільки Іль-де-Франсу. А Ліон – столиця Рона-Альпів – другий за величиною мегаполіс країни, після, звісно ж, Парижу. Але, крім цього, регіон Рона-Альпи славний, в першу чергу, своїми гірськими ландшафтами. Якщо рухатися на схід, через альпійські поля, то можна наткнутися на один з кращих в країні гірськолижних центрів – Шамоні. Крім того, що з містечка відкривається вид на гору Монблан (найвищу в Європі), у ньому створенні практично ідеальні умови для зимового туризму. В Рона-Альпах знаходиться також Куршавель – можна сказати, один з кращих в світі гірськолижних курортів. Доповнюють враження про регіон численні замки, фортеці, пам'ятки архітектури, а також розвинені галузі сироваріння та виноробства – чого тільки душа побажає...-
З футбольної точки зору Рона-Альпи – "найтитулованіший" регіон Франції. 17-ть разів команд з цих земель вигравали Чемпіонський титул. Хоча, представництво регіону в елітному дивізіоні за всю історію його існування зводиться до 5-ти команд. Не кількістю, а якістю...-
1. "Сент-Етьєн" - 1938-1939, 1945-1962, 1963-1984, 1986-1996, 1999-2001, 2004- (60-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1956/57, 1963/64, 1966/67, 1967/68, 1968/69, 1969/70, 1973/74, 1974/75, 1975/76, 1980/81)
"Сент-Етьєн" – одна з найтитулованіших команд Франції. Якщо брати до уваги тільки внутрішні змагання, то в "стефануа" ("StÉphanois" – одне із прізвиськ команди) найбільше Чемпіонських титулів серед всіх учасників Ліги 1 – 10-ть- крім того, 6-ть перемог у Кубку Франції, одна звитяга в Кубку Ліги. На міжнародній арені "зелені" (ще одне прізвисько команди - "Les Verts" ("The Greens")) в 1976-му році дійшли до фіналу Кубку Європейських Чемпіонів, втім, його програли. В "Марселя" титулів більше (плюс, крім внутрішніх, ще й трофей міжнародний), але Чемпіонських "вікторій" тільки 9-ть, тому, напевно, можна говорити, що саме "Сент-Етьєн" – найуспішніша на даний момент команда Франції. Зрозуміло, велика частина слави "Сент-Етьєна" залишилась в минулому. У своїй новітній історії команда переживає не найкращі часи, і тільки крайній сезон для "стефануа" видався доволі вдалим – вперше за останні 30-ть з лишком років був виграний трофей (Кубок Ліги), були реальні шанси потрапити до Ліги Чемпіонів, але в підсумку, буде старт у Лізі Європи. Можливо, це початок відродження славного "Сент-Етьєна".
В 1919-му році співробітники торгівельних центрів із мережі Groupe Casino втілили в життя свою ідею – створили футбольний клуб під назвою "Amicale des EmployÉs de la SociÉtÉ des Magasins Casino" (ASC). Вже потім – пізніше – національна федерація футболу заборонила використовувати в назвах команд товарні знаки і рекламні вивіски, тому клуб перейменували на "Amical Sporting Club". У 1927-му році було злиття із клубом "Stade ForÉzien Universitaire" і ще одна зміна назви тепер вже на "Association sportive StÉphanoise".
Зелені кольори, до слова, пішли від того ж таки Groupe Casino, а сучасна назва - "Association Sportive Saint-Étienne" – виникла у 30-их роках, коли "стефануа", підпавши під реформу професіоналізації, отримали відповідний статус і заявились в другий дивізіон. Далі був рух догори...-
"Сент-Етьєн" дебютував у Лізі 2, як уже зазначалось, в сезоні 1933/34 – було друге місце у своїй групі, після чого ще 4-ри сезони у другому дивізіоні. Аж поки в сезоні 1938/39 не відбувся дебют у Лізі 1 – "стефануа" піднялись на висоту, яка для команди стала звичною. Забігаючи наперед, із 1938-го по 1984-ий рік "зелені" пропустили всього тільки один (!) розіграш Ліги 1 – на початку 60-их було помутніння і односезонний візит до другого дивізіону.
Трохи завадила становленню команди війна, точніше, перерва в професійних розіграшах, пов'язана саме із Другою світовою. "Сент-Етьєн" провів сезон 1938/39 у Лізі 1 – то був дебют, ще раз зауважимо, - далі була вимушена перерва і вже відновлення виступів після війни. Колектив досить швидко окреслив свої амбіції. До війни був фініш на 4-ій сходинці, відразу після війни – на 2-ій. Тоді команда була близькою до Чемпіонства, але не склалось, а далі вже були виступи доволі посередні. "Стефануа" тримались на рівні середини турнірної таблиці, час від часу спалахуючи і фінішуючи у чільній 5-ці. А перша велика перемога до колективу прийшла в сезоні 1956/57, коли було, власне, Чемпіонство. "Ліон" – принциповий суперник "Сент-Етьєна" – в той час теж виступав у Лізі 1, але безпросвітно залишався у тіні своїх заклятих ворогів...- "Ткачі" вже потім, коли відійде в тінь вже сам "Сент-Етьєн", почнуть здобувати собі славу. Втім, про це - пізніше.
"Зелені" й далі продовжували дивувати громадськість. Втім, дивували не тільки успіхами, а тепер вже – і провалом. Після першого Чемпіонства були, знову ж таки, посередні виступи, а потім – у 1962-му році – був тріумф у Кубку Франції. Та от дива: цього ж року "Сент-Етьєн" провалився у Лізі 1, посівши, в підсумку, 17-те місце і вилетівши до Ліги 2. Керівництво клубу не цуралось змін у менеджменті – запрошувались нові функціонері, звільнялись старі- приходили нові тренери. "Стефануа" не склало проблем відразу ж повернутись до еліти. Та більше того: команда повністю реабілітувалась за таке от помутніння (мається на увазі виліт до другого дивізіону) і після повернення відразу ж здобула друге в своїй історії Чемпіонство. То, власне, можна сказати, було початком золотої ери "Сент-Етьєна". Сьоме підсумкове місце і 5-те були у двох наступних сезонах, а потім – 4-ри поспіль тріумфи (Чемпіонства 1967-ім, 1968-ім, 1969-ть, 1970-ть) – і разом ще із двома перемогами в Кубку Франції (1968-го та 1970-го років) то було феноменальним досягненням "стефануа" – символічно, що те досягнення "Сент-Етьєна" (4-ри поспіль Чемпіонства) вдалось перевершити не кому не будь, а "Ліону" вже в новому тисячолітті...- От така от іронія долі...-
До початку 70-их "Сент-Етьєн" вже був 6-разовим Чемпіоном Франції, але то було ще не завершення славних часів клубу. Сезону 1970/71 було друге місце у Лізі 1, далі – в двох наступних сезонах – 6-те і 4-те місця. А далі, знову таки, прорив – три поспіль тріумфи у внутрішній першості, фінал Кубку Європейських Чемпіонів – і все це паралельно ще із "вікторіями" у Кубку Франції (всього цей турнір підкорювався "зеленим" 6-ть разів). То історія, яка назавжди золотими літерами вписалась в мемуари, присвячені "Сент-Етьєну". Наприкінці 70-их – вже після Чемпіонств – були, знову ж таки, гідні виступи з підсумковими 5-им, 7-им і двома третіми місцями, а потім – вже на початку 80-их – було ще одне Чемпіонство: 10-те і поки що останнє в історії команди – після 1981-го року наступного трофею (якщо не рахувати перемоги у Лізі 2) "зеленим" довелось чекати аж 32-ва роки.
Після сезону 1980/81 для "стефануа" почались важкі часи. Було ще відразу після крайнього Чемпіонства друге підсумкове місце (сезону 1981/82), а далі неприємна історія із нібито фінансовими махінаціями, що спричинила відсторонення від справ клубу і арешт Рожера Роше – людини, яка була президентом команди більше 20-ти років...- Пішов тренер, розпродались гравці – іншого виходу вже не було – і "Сент-Етьєн" "догрався" в сезоні 1983/1984 до вильоту. Два роки тривав друголіговий вояж "зелених" – але після повернення до еліти то вже була геть інша команда. Мова про Чемпіонство в аспекті "Сент-Етьєна" вже не велась. Колективу з середини 80-их до середини 90-их було за щастя фінішувати в першій десятці – іноді це вдавалось, іноді – ні, а кращим здобутком цього періоду було 4-те місце в сезоні 1987/88. В 1996-му році – знову виліт до Ліги 2 – цього разу вже на три роки, а після повернення – ще одна неприємна історія. Двом гравцям команди було висунуто звинувачення в підробці документів (паспортів) – їх (гравців) дискваліфікували на 4-ри місяці, а із "Сент-Етьєна" зняли сім очок. Такого удару, зрозуміло, "зелені" не витримали – то спричинило ще одне падіння команди до Ліги 2 – і цього разу теж на три роки. Повернення відбулось в 2004-му, після чого кращим здобутком колективу у Лізі 1 є 5-те місце (в сезонах 2007/08 і 2012/13). Але в сезоні 2012/13, крім 5-ої підсумкової позиції, була ще перемога в Кубку Французької Ліги – перший трофей подібного роду для "Сент-Етьєна" і перший знаковий тріумф у його новітній історії. Мали шанс "зелені" зачепитись і за зону Ліги Чемпіонів – але не склалось. Будуть виступи в Лізі Європи і сподівання, що це початок відродження славного "Сент-Етьєна".
2. "Ліон ОУ" / "Ліон" – 1945-1946, 1951-1952, 1954-1983, 1989- (55-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (2001/02, 2002/03, 2003/04, 2004/05, 2005/06, 2006/07, 2007/08)
Історія "Ліон Олімпіка" починається із 1950-го року, але не можна залишити поза увагою таку команду як "Ліон" ОУ – "Ліон Олімпік Університетський". Не зовсім правильно поєднувати ці дві команди в одне, але й розділяти і окремо про них говорити теж не можна – доводиться шукати якісь альтернативні варіанти.
Вся справа в тому, що офіційною датою заснування "Ліон Олімпіка" вважається 3-тє серпня 1950-го року – тоді команду визнали вже на національному рівні і вона почала свій шлях до вершин французького футболу. Але історики називають ще дату 1896-го року – тоді в місті було засновано мультиспортивний клуб "Олімпік Ліон Університетський". Через три роки в клубі відкрилась футбольна секція і новостворена команда почала виступати на регіональному рівні. На такій висоті колектив тримався аж до закінчення Другої світової війни, а потім, власне, "Ліон ОУ" отримав професійний статус і один сезон провів у Лізі 1 – сезон 1945/46. Після цього колектив не продовжив виступи в елітному дивізіоні, хоча, було підсумкове 15-те місце. Справа в тому, що відносний успіх футболістів спричинив різноголосся у самому клубі, в якому було багато інших спортивних секцій. Футбольна команда не отримувала підтримки, виникали конфлікти і суперечки, тому в керівника команди – Лоута Фелікса – виникло непідвладне бажання відділитись від клубу і заснувати незалежну суто футбольну команду. Так зник футбольний "Ліон Олімпік Університетський", але з часом з'-явився "Ліон Олімпік", який і пішов далі до визнання.
Так, тепер вже "Ліон" почав самостійне плавання – саме 1950-ий рік, як уже зазначалось вище, став офіційною датою заснування команди "Ліон Олімпік". А вже через рік, власне, прийшов і перший вагомий успіх: перемога у Лізі 2 і підняття до елітного дивізіону. "Ткачі" (сучасне прізвисько команди- ще "Ліон" називають "Les Gones" ("Kids") - "діти"), щоправда, закріпитись відразу там не зуміли і тут же був виліт знову до нижчого дивізіону, в якому "Ліону" довелось провести ще два сезони. В 1954-му році відбулось підняття і тепер вже елітний вояж "ткачів" налічував майже 30-ть сезонів (29-ть, якщо бути точним).
Результати команда спочатку видавала доволі скромні. До 1962-го року включно "ткачі" жодного разу не фінішували вище 8-го місця, і були, навіть, безславні 15-та і двічі 16-ті позиції. Втім, в сезоні 1962/63 команди вистрілила, фінішувавши в підсумку на 5-му місці, а через рік покращивши це досягнення – тепер була вже 4-та позиція. Потім, в 1964-му, 1967-му та 1973-му роках були перемоги в Кубку Франції, а в Лізі 1 досягнення оновилось в середині 70-их – двічі поспіль була третя підсумкова позиція. Втім, про Чемпіонство "ткачі" могли ще тільки мріяти – футбольну славу Рона-Альпам в той час приносив "Сент-Етьєн". "Ліон" був міцним середняком з контрастами у результатах: після тих третіх місць був фініш на 16-ій позиції, потім – 6-те підсумкове місце, далі – знову боротьба за виживання і фініш за межами, навіть, першої 15-ки. Такі гойдалки, власне, продовжувались аж до 1983-го року, коли колектив спіткало лихо: 19-те місце і виліт до Ліги 2, як виявилось, на довгих 6-ть сезонів.
З іншого боку, саме під час цього друголігового вояжу (у 1987-му році) "Ліон" під свій контроль взяв впливовий бізнесмен Жан-Мішель Ола, який відразу проголосив мету: повернутись до еліти, щоб вже в ній боротись за щось вагоме. Два сезони з Ола "Ліон" ще провів у другому дивізіоні (перший розіграш Ліги 2 із новим президентом "Ліон" завершив на 2-му місці, але поступився в матчі плей-офф за вихід до елітного дивізіону- а потім, власне, було 1-ше місце у Лізі 2 і повернення на звичну висоту), а потім почалась золота ера в історії команди.
Жан-Мішель Ола зробив все можливе і, навіть, трохи більше, щоб не тільки підняти команду з колін, а й вивести її на більш якісний рівень. Раймон Доменек – на посаду головного тренера з повним карт-бланшем у трансферній політиці, Бернар Лякомб – на посаду спортивного директора, належна піар-кампанія, вдосконалення інфраструктури, достатнє фінансування...- Команда почала здобувати собі славу.
Не все, звісно, виходило в "ткачів" відразу, але після підняття із Ліги 2 мова про виліт "Ліону" вже не велась. Було, щоправда, в сезоні 1991/92 підсумкове 16-те місце, а за ним відразу (через рік) – і 14-те, але ті невдачі вибиваються із загальної "палітри" новітньої історії "ткачів". В 1995-му році були срібні нагороди першості, (таким чином знову оновилось найвище досягнення "Ліону"), на зламі тисячоліть – два підсумкові треті місця, а з 2002-го по 2008-ий рік сім поспіль (!) Чемпіонств – такого футбольна Франція ще не знала. То був феноменальний, феєричний "Ліон", про який можна довго і захоплююче розповідати. Крім успіхів на внутрішній арені (до Чемпіонств додались ще два трофеї Кубку Франції – 2008-ім і 2102-ть), "Ліон" гучно заявив про себе і в Лізі Чемпіонів: були три поспіль виходи до чвертьфіналу цього турніру, а в сезоні 2009/10 був і півфінал – найвище досягнення "ткачів" на міжнародній арені.
Після семи поспіль виграних трофеїв Ліги 1 в стані "ткачів" жахливим провалом вважали 4-те підсумкове місце в сезоні 2011/12. Команда вже звикла сама і привчила своїх багаточисленних фанів (в "Ліону" одна з найпотужніших вболівальницьких армій у Франції) до боротьби за найвищі позиції – за останні 5-ть років одного разу "Ліон" був 4-им, як уже зазначалось, одного разу 2-им і тричі – 3-ім. А дербі "Ліону" і "Сент-Етьєна" – одне з найпринциповіших не тільки у Франції, а й у всій Європі. Рона-Альпи – батьківщина відразу двох французьких футбольних грандів.
3. "Гренобль" – 1960-1961, 1962-1963, 2008-2010 (4-ри сезони)
Найвище досягнення – 13-те місце (2008/09)
В місті, що розташоване біля підніжжя Французьких Альп – Греноблі, базується команда з однойменною назвою. Зараз вона, щоправда, переживає скрутні часи: через фінансові проблеми в 2011-му році колектив втратив професійний статус і відправився до аматорської першості. В елітному ж дивізіоні "Гренобль" в загальній кількості провів 4-ри сезони.
Команду було засновано в 1892-му році, а виступи на професійному рівні почались із сезону 1951/52. "Гренобль" стартував у Лізі 2 і через 9-ть сезонів виборов право зіграти в елітному дивізіоні. Про якісь суттєві здобутки в Лізі 1 мови і не могло бути – "Гренобль" боровся за право залишитись в еліті ще на рік, але цю боротьбу програв: в дебютному своєму сезоні в Лізі 1 колектив посів 17-те підсумкове місце, відставши від рятівної 16-ої сходинки на один бал. Втім, вже через рік команда знову повернулась – у Лізі 2 була впевнена перемога, а от далі – своєрідне дежавю: знову 17-та підсумкова позиція і виліт – втім, це був не останній елітний вояж "Гренобля".
Щоправда, повернення до Ліги 1 довелось чекати довгих 45-ть років – за цей час команда встигла ще вилетіти і з Ліги 2 (у 1971-му році), встигла ще знову до неї повернутись (у 1981-му році), потім були ще гойдалки – тобто балансування між лігами (без шансів, в принципі, піднятись до Ліги 1), а в 1997-му році відбулось об'-єднання, яке допомогло команді уникнути остаточного падіння у небуття: "Olympique Grenoble IsÈre" (так називалась ця команда в період із 1993-го по 1997-ий рік) злився із "Norcap Olympique", після чого й утворилась, власне, сучасна назва команди - "Grenoble Foot 38" (або ж просто "Гренобль").
На початку 2000-их років колективу вдалось піднятись до Ліги 2 – це було початком своєрідного відродження команди, а "друге дихання" в "Гренобля" відкрилось у 2004-му році, коли клуб придбала японська компанія Index Corporation. Команда вже стабільно трималась на висоті Ліги 2, а в сезоні 2007/08 відбувся черговий прорив. Колектив завершив змагання в другому дивізіоні на 3-ій сходинці, що гарантувало "Греноблю" участь наступного сезону у Лізі 1.
Вийшов найдовший елітний захід команди – хоча він складався всього на всього із двох сезонів. Спочатку було 13-те підсумкове місце (2008/09) – і то краще елітне досягнення в історії "Гренобля", а потім - в наступному сезоні – тільки 5-ть перемог у 38-ми матчах і, що зрозуміло, виліт з Ліги 1. Команда в перших 12-ти турах не набрала жодного очка, повторивши антирекорд "Манчестер Юнайтед" 1930-1931-го років. Після того було ще й останнє місце у Лізі 2, банкрутство, відмова від професійного статусу і падіння, відповідно в аматорську першість. Зараз "Гренобль" змагається в CFA – в четвертому за рангом французькому дивізіоні.
4. "Евіан" – 2011 - (два сезони)
Найвище досягнення – 9-те місце (2011/12)
Унікальна команда "Евіан"...- Цей колектив за 4-ри роки пройшов тим шляхом, яким деякі інші клуби йшли не одним десятиліттям. Подумати тільки – "Евіан" провів у Лізі 2 тільки один сезон – з першої ж спроби підвищився до Ліги 1, зайняв там відразу ж 9-те місце, а наступного року грав вже у фіналі Кубку Франції. Знайомлячись із історією цієї команди варто розуміти, що вона – та історія – ще тільки пишеться.
Власне, "Евіан" – той колектив, який ми знаємо зараз – утворився в 2003-му році в результаті злиття ФК "Гайяра" та ФК "Віле-ла-Гранд" Варто сказати, що назва "Евіан" з'-явилась тільки 1-го липня 2009-го року, а до того "новостворений" клуб величався "Футбол Круа-де-Савойя 74". Можна також історію "Евіана" вести від 1924-го року, коли було створено ФК "Гайяр", який більшу частину свого існування провів у регіональній першості Рона-Альп. Інший клуб, який став частиною об'-єднання, яке дало життя "Евіану", - "Віле-ла-Гранд" – було засновано у 1928-му році і "місцем дислокації" його теж були регіональні і аматорські першості.
"Круа-де-Савойя" почав свої виступи із CFA – 4-го дивізіону і з першої ж спроби підвищився у класі – до рівня ліги Національ. Савойці, щоправда не виграли аматорську першість, а зайняли в ній 3-тє місце, але все одно підвищились, бо перші два місці закріпили за собою дублюючі команди "Ліону" та "Меца", які підвищуватись права не мали. В перших двох сезонах в третьому дивізіоні колектив боровся за життя – і в підсумку, ця боротьба завершилась знову падінням до ліги CFA (в 2006-му році). Втім, як виявилось, то команда зробила крок назад, щоб потім зробити два вперед. В 2007-му році відбулось ще одне злиття – тепер вже із клубом "Olympique Thonon-Chablais", і назва команди змінилась уже на "Olympique Croix-de-Savoie 74". Змінилось і місце базування "майбутнього Евіана": з комуни Гайяр клуб переїхав в комуну Мало-ле-Бен в пошуках кращих умов для функціонування.
В 2008-му році команда виграла аматорську першість і повернулась до ліги Національ і завершила сезон 2008/09 в ній на 5-ій сходинці. А потім, влітку 2009-го, клуб під своє крило взяв Франк Рібу – з того часу все і змінилось. По-перше, виникла назва саме "Евіан" ("Évian Thonon Gaillard Football Club"), почались вкладатись гроші в академію, в головної команди, власне, теж з'-явилась "фінансова опора". Не склалось в "Евіана", щоправда, із стадіоном у Женеві, де колектив хотів проводити свої домашні матчі – Федерація футболу Франції заборонила "мінералці" (прізвисько команди – від мінерального курорту, що знаходиться в Евіан-ле-Бені) грати на території іншої держави, тому домашньою ареною савойців став "Парк де Спорт".
А далі все пішло якось дуже стрімко в гору. В сезоні 2009/10 була перемога в лізі Національ і, відповідно, підвищення до Ліги 2. Тут же – в дебютному своєму сезоні в другому за класом дивізіоні "Евіан" посідає перше місце і підвищується до рівня Ліги 1. То було, звісно, не очікувано, але захоплююче.
В своєму першому елітному сезоні (2011/12) "Евіан" фінішував на високому 9-му місці, а далі – наступного розіграшу – була вже боротьба за виживання. Втім, крайній сезон в Лізі 1 видався, взагалі, незвичним – конкуренція і щільність в таблиці були шаленими...- "Евіан", в підсумку, гідно вийшов із тієї боротьби за виживання, фінішувавши на 16-ій сходинці. А паралельно, в Кубку Франції, була феноменальна хода, яка ознаменувалась виходом до фіналу і поразкою там від "Бордо" (2:3). "Евіан" дивував і продовжує дивувати...-
Ось із такою неординарною історією команди із регіону Рона-Альпи. "Ліон" та "Сент-Етьєн" на двох здобули 17-ть Чемпіонських титулів, але крім цих команд, цікавими є також історії становлення і розвитку "Гренобля" та "Евіана".
